№в.л. 2402-02 Дата 28.02.2024
В.О. Зеленському
Президенту України
А.Б Єрмаку
Керівнику Офісу Президента України
01220, м. Київ, вул. Банкова, 11
О.С.Сирському
Генерал-полковнику, Головнокомандувачу Збройних сил України
Управління зв’язків з громадськістю Збройних Сил України (пресслужба Генштабу)
Голови ГО “За законне будівництво”
П.Г. Клименка
Голови ГО “Асоціація інвесторів нового житла”
С.П. Мякота
Засновників ГО “Захист прав постраждалих інвесторів Будактив Глушкова,6”
Засновників ГО “Об’єднання інвесторів ЖК Еврика,
ЖК Патріотика, ЖК Патріотика на озерах”
Учасників Об’єднаного Активу ЖК “Еврика”
Представників родини, близьких
і побратимів загиблого ст.лейтенанта В.А. Голубничого
Довірителів Фондів фінансування будівництва
виду А «Еврика» за програмою ТОВ «Аркада-Будівництво» та «Патріотика» і «Патріотика на озерах» за програмою ТОВ «Будеволюція»,
покупців майнових прав на об’єкти інвестування збанкрутілого АТ АКБ «АРКАДА»
(додаток № 2)
КОЛЕКТИВНЕ ЗВЕРНЕННЯ
Шановні Президенте Володимире Олександровичу, Андрію Борисовичу та Генерале-полковнику Олександре Станіславовичу!
Звертаємося до вас з великим проханням надати звання Герой України (посмертно) видатній людині, щирому патріоту, відомому громадському діячеві, активісту, чуйність і доброта якого вражала всіх, сміливому захиснику нашої Батьківщини старшому лейтенанту Володимиру Анатолійовичу Голубничому, який загинув 19 лютого 2024 року у Донецькій області під час виконання бойового завдання для захисту суверенітету і територіальної цілісності України. Володимир сумлінно служив народу України у статусі командира взводу інженерного забезпечення 72-й окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. У Володимира залишилося троє дітей, дружина, батьки, а рідний брат продовжує служити у лавах ЗСУ.
У статусі командира взводу інженерного забезпечення Володимир Голубничий здійснив по-справжньому видатний, героїчний подвиг. Який описав у листуванні з волонтеркою та колегою по громадській діяльності. Його побратими підтвердили описані події:
Приблизно 16 лютого 2024 року після бойового виходу для мінування території у зоні бойових дій в Донецькій області Володимир з очолюваним ним підрозділом поверталися вночі назад на позиції іншим, незнайомим для учасників групи шляхом. По рації їм повідомили про наявність мінного поля на шляху підрозділу. В умовах недостатньої видимості, без чітких орієнтирів Володимир Голубничий прийняв саможертовне рішення ризикувати своїм життям, щоб зберегти життя своїх підлеглих та побратимів: пішов першим по території, де вірогідно було мінне поле, а солдатам наказав йти за ним на відстані 30 метрів.
Фотографії екрану листування з Володимиром Голубничим та описом подвигу наведені у Додатку 1.
Героїзм Володимира підтверджують і його побратими, цитати:
“Він під нуль та на нуль виходив на складні бойові завдання, ризикуючи власним життям, куди ніхто з командирів не ходять; він був справжнім другом, побратимом, із яким пліч-о-пліч. Таких людей дуже мало.”;
“Володимир Анатолійович був для мене прикладом справжнього офіцера, та справжнього командира, з яким я сміливо на повній довірі ходив виконувати бойові завдання. Він був сміливим, чесним, справедливим, напорним і ніколи не давав задню, він завжди ішов вперед, та вів нас за собою. Служити з такою людиною, для мене це велика честь! Слава Герою!”
Загинув Володимир смертю справжнього Героя: його інженерно-саперний взвод був обстріляний переважаючими силами противника, танками та артилерією. До останньої хвилини свого життя Володимир думав і робив все можливе, щоб знищити ворога і захистити, зберегти життя своїх побратимів.
Володимир Голубничий був відомим у місті Києві та поза його межами активістом, який протягом десятків років боровся з корупцією та організаторами злочинних схем у сфері будівництва. Використовуючи багаторічний досвід своєї спеціальності інспектора з технічного нагляду за будівництвом, на волонтерських засадах він ініціював та брав участь в акціях з протистояння хаотичній та часто незаконній забудові міста, активно боровся проти знищення історичних пам’яток, соціальної інфраструктури та парків. Серед багатьох епізодів, Володимир, зокрема, допоміг вберегти від знищення спорткомплекс “Акваріум”. Для киян, особливо Оболонського району це дуже важливий соціальний об’єкт.
Володимир був головою громадської організації “Захист прав постраждалих інвесторів Будактив Глушкова, 6”, протягом 20 років відстоював права постраждалих покупців майнових прав ЖК “Градомир” (пізніше реорганізований у ЖК “Еврика”). До самої смерті після майже 20-ти років очікування, Володимир з сім’єю так і не дочекалися заселення у 100% оплачене житло.
Починаючи з 2014 року після вторгнення ворога в нашу країну Володимир, допомагав у організації цивільного захисту населення, інспектував бомбосховища, займався волонтерством для забезпечення потреб ЗСУ, а після проходження курсів для офіцерів сам приєднався до лав збройних сил України, попри проблемний стан власного здоров’я.
Свідченням грандіозного внеску Володимира у громадську діяльність у столиці України, боротьбу за дотримання законності у сфері будівництва, у захист та оборону нашої держави є сотні дописів у соціальній мережі Facebook від громадських активістів, лідерів думок, депутатів Київської міської ради, народних депутатів України з теплими словами, висловленням поваги та зі спогадами про героїчно загиблого старшого лейтенанта 72-ОМБр імені Чорних Запорожців. Трагічну новину про його смерть за останні декілька днів опублікували популярні засоби масової інформації.
Володимир не лише відповідально виконував бойові завдання, а постійно займався матеріальним забезпеченням свого підрозділу, організовував постачання обладнання, автотранспорту, засобів РЕР і РЕБ, витрачаючи на закупку більшу частину заробітної плати та використовуючи широкі зв’язки як громадського активіста для зборів коштів. Під час проходження курсу для офіцерів Володимир мотивував представників цивільного населення проходити курси цивільного захисту «Основи організації народного спротиву та протидії військовій агресії росії проти України», а під час служби в ЗСУ, крім виконання бойових задач проводив постійне заохочення та рекрутинг для заповнення вакансій у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців.
Шановні Президенте Володимире Олександровичу та Генерале-полковнику Олександре Станіславовичу, хочемо навести доводи, чому Володимир Голубничий має бути відзначений саме найвищою нагородою – Герой України (посмертно):
- його ультимативна самопожертва – в умовах, коли безвідповідальні забудовники при бездіяльності місцевої влади Києва фактично відібрали у родини Володимира Голубничого на 100% оплачене житло, а окремі чиновники протягом двох десятків років ніяк не сприяли розв’язанню проблеми. Не стало розв’язанням проблеми і підписання високопосадовцями меморандуму 7 квітня 2021 року (частина його умов не виконуються, і більшість будинків-недобудов об’єктів банку Аркада поступово перетворюються на руїни, у тому числі будинок з квартирою сім’ї Володимира Голубничого на ЖК “Еврика”). Таким чином, взяти зброю до рук, піти і захищати країну, в якій за 20 років так і не було притягнуто до відповідальності злочинців, які відібрали у громадянина гарантоване Конституцією право на житло, був здатен лише видатний патріот, який цінував Незалежність та територіальну цілісність України вище свого життя;
- Володимир Голубничий мав право на відстрочку від військової служби, адже являється батьком трьох дітей. Володимир разом з сім’єю міг безперешкодно виїхати за кордон у будь-яку країну, де, маючи величезний професійний досвід, зробити успішну кар’єру і безтурботно проживати. Але він вибрав захищати Батьківщину.
- Володимир Голубничий мав суттєві проблеми зі здоров’ям: серйозне захворювання хребта, виробнича травма коліна, майже втрачений зір одного ока. Але він взяв зброю до рук і не просто доєднався до лав ЗСУ – а безстрашно воював на передовій;
- його відданість, віра у справедливість, чуйність і готовність завжди допомагати оточуючим, саможертовність як у цивільному житті, так і у лавах ЗСУ. Саме ці якості спонукали Володимира під час виконання бойових завдань здійснити справжній подвиг, який врятував життя його побратимам, коли він вів підрозділ через мінне поле, йдучи першим.
Окремі представники влади протягом 20 років не виконували свої обов’язки перед постраждалими від беззаконня покупцями майнових прав на нерухомість в ЖК “Еврика”, включаючи сім’ю Володимира, яких залишили без житла. Володимир же виконав свій громадянський обов’язок, віддав своє життя за Україну, за незалежність, за український народ.
Завдяки таким, як Володимир Голубничий існує сильне громадянське суспільство. Завдяки таким, як Володимир тримається оборона і наближається наша Перемога. На жаль, влада України зовсім не цінувала грандіозний внесок Володимира в становлення незалежності та добробуту демократичної, процвітаючої України без корупції за його життя. Пане Президенте, пане голово Офісу Президента України, пане Головнокомандуваче Збройними силами України, ми щиро просимо вас виправити цю трагічну несправедливість та присвоїти Володимиру Голубничому найвище звання – Герой України (посмертно).
28 лютого 2024 року
З повагою,
Голова ГО “За законне будівництво” Павло Клименко
Голова ГО “Асоціація інвесторів нового житла” Світлана Мякота
Засновники ГО “Захист прав постраждалих інвесторів Будактив Глушкова, 6”
Засновники ГО “Об’єднання інвесторів ЖК Еврика, ЖК Патріотика, ЖК Патріотика на озерах”,
Учасники Об’єднаного Активу ЖК “Еврика”,
Довірителі Фондів фінансування будівництва виду А «Еврика» за програмою ТОВ «Аркада-Будівництво» та «Патріотика» і «Патріотика на озерах» за програмою ТОВ «Будеволюція», покупців майнових прав на об’єкти інвестування збанкрутілого АТ АКБ «АРКАДА»
Представники сім’ї, близькі і побратими загиблого ст.лейтенанта В.А. Голубничого (підписи у Додатку 2)
Додаток 1
Фотографії екрану листування Володимира Голубничого з волонтеркою, учасницею Об’єднаного Активу ЖК Еврика Іриною Менжерес – його розповідь про героїчний подвиг 16 лютого 2024 року
