Цитати дописів з соцмереж зі словами пам’яті про загиблого Героя:
Всі недобудови Банк “Аркада” 29 лютого:
“Поховали Володимира Голубничого. Загинов героїчно під Авдіївкою. Як командир підрозділу інженерного забезпечення, не ховався, а прийняв бій проти ворожих ТАНКІВ! Україна втрачає своїх кращих синів
Мар’яна Барабанова зараз тут: Берковецький Цвинтар. 28 лютого Київ:
Ой не так ми з Вами, Володимир Голубничий, мали познайомитись особисто, за межами фб. Ой не так 
Моїм обов’язком було прийти попрощатись…
Хоч ми і не були знайомі.
Але одним з останніх дописів у Вашій стрічці був записаний мною вірш, і ваші слова, які мене розчулили…
Завжди важко втрачати людей зі своєї адекватної бульбашки…
Від цього дуже гірко на душі.
Священик сьогодні сказав, що ми всі тут присутні маємо жити гідне життя в пам’ять про Вас. І колись, коли ми зустрінемось десь там на небі, Ви запитаєте, як ми прожили своє життя, заради якого Ви та інші воїни пожертвували своїми життями.
Кажуть, що той, хто віддав життя своє за ближнього свого – одразу потрапляє на небеса.
Сподіваюсь, Вам там уже не болить…
Я сьогодні не могла стримати сліз, коли дивилась на згорьовану вдову і трьох діточок, які осиротіли: старша донька, далі син – мамина опора і найменшенька доня років 10, на голові якої була чорна траурна хустка, яка відтіняла її небесного кольору очі, з яких постійно текли сльози…
Я ніколи не бачила таких очей.
Потім роздивилась Ваш портрет і зрозуміла: у сина та меньшенької ваші очі, Володю…
Хай всі небесні сили бережуть ваших дітей та дружину та дають мужності витримати таку втрату…
Мені дуже шкода.
Далі плачу.
Світла Вам пам’ять…
Герої вмирають…
Люди, завжди пам’ятайте про ціну…
Володимир Голубничий
14.04.1977 – 19.02.2024
“Вчора поховали Володимира Голубничого. Віддати останню шану Герою прийшли близькі та друзі, бойові побратими, колеги по роботі, колеги активісти та постраждалі довірителі банку Аркада. Загалом присутніх візуально було близько тисячі. Поховали на Берковецькому кладовищі поряд з відважними патріотами, які віддали своє життя за Батьківщину, цвітом нашої нації. Побратими Володимира розповідали про його героїчні вчинки, ні з ким незрівнянну саможертовність і чуйність.
Володимир загинув, відбиваючи танкову атаку. Один танк був підбитий, але за ним несподівано з’явився другий, і його постріл обірвав життя Героя, видатного українця, нашого друга.
Будемо всі разом просити Президента України нагородити Володимира Голубничого найвищою відзнакою – Герой України. Наразі текст для електронної петиції погоджую з представниками сім’ї, хочемо ще включити свідчення від побратимів.
Більшість з них навіть не змогли приїхати в Київ на похорони. Ворог, на жаль, не зупиняється, і продовжує наступ… (П.К., з чату Еврика Ньюз, 29.02.2024)
Опаленко Светлана: Чому замовчали, що він віддав життя за державу, яка не захистила його, коли він просив, молив, провів сотні мітингів, написав тисячі листів чиновникам всіх рівнів від КМДА до президента? І всюди одні відписки…. 20 років боротьби за своє житло, яке вкрали за бездіяльності чиновників, які представляють державні структури!!!!! Болить, бо втрачаємо найкращих чесних , дійсно патріотів України!!!
Валентина Масдова: Сьогодні вчергове переглянула сторінку Еврика Актив у фейсбуці, де розміщено фото, відео , дописи зустрічей з чиновниками, з поливодою, численні відео та фото мітингів під стінами верховної ради, офісом президента, нацбанком, мвс,які організовував Володя…Пам’ятаю, як були з ним на економфорумі, де планувалась зустріч з журналістом відомого журналу , щоб донести нашу проблему( на зустрічі був присутній Власишин- посіпака поливади).Так , стаття вийшла, але в ній не проблема недобудови висвітлена , а якщо коротко їх коронне” Все йде заграфіком”. Питання тільки” ЯКИМ ТА ЧИЇМ ГРАФІКОМ?”…На той час було прикро читати ту статтю, але кожного разу розумієш, що в кого гроші , той керує світом.ВОЛОДЯ, дякуємо тобі за все , що ти робив для нас- довірителів, ДЯКУЄМО за твою чесність, справедливість, незламність, віру . Ти БОЄЦЬ і таким залишишся в наших серцях.Світла пам”ять!🙏🙏🙏
Антоніна Костюшко: Царство небесне Володимиру вічна пам’ять😥😥😥🙏🙏🙏 Рідним найщиріші співчуття Дуже добре пам’ятаю його не одну спільну акцію проводили.Ніколи не був байдужим з почуттям справедливості і відповідальності. Підтримую надання героя. Реєструйте петицію, підпишем.”
Lyudmila Shevchenko 29 лютого:
“Вчора попрощалися з Володьою, він вирвав наше серце у цій війні, залишивши спустошеність і порожнечу. Коли з людиною постійно спілкуєшся, смієшся, а потім в той же день отримуєш звістку про смерть, відчуття, ніби падаєш в прірву, думаєш, що за херня відбувається, та цього не може бути взагалі, просто не може, не з тобою. Як так?!! Щойно ти хвалився про свій перший вихід за нуль, але так ніби нічого страшного, все реве навкруги, але можна воювати. Де ти? – Все норм, чуєш пострілюють, тра-та-та, ха-ха-ха… Як виявилося, пострілювали під Авдіївкою… Хотів написати пост у фб про перші враження та не встиг… Бо наступний вихід був фатальним… танк, лобова атака, перший підірвали, другий пряме влучання і все…. Як сказав твій тато на прощанні: “Я багато чому навчив тебе, Сину, але не начив інстинкту самозбереження…” Таким ти був завжди у всьому… батько трьох діточок, які ще навіть не підлітки, мав достатні проблеми зі здоров’ям, щоб не йти воювати, але ні… “Бо плач не дав свободи, ще нікому, а хто борець, той здобуває світ”…
Завтра ми прокинемось, буде весна, але вже без тебе… і дуже важко шукати радість і мотивацію на фоні всього того, що тебе “вбиває”…
Хочеться лише попросити людей, які виїхали з країни, стулити пельку і ніколи не писати, чому вони не повернуться, бо тут все лайно, уряд, корупція і т.д – це інфантильне мислення і зняття відповідальності. А ще самі найкращі віддали життя, щоб ми могли жити у цьому “лайні”. Тому не потрібно виправдовувати свій вибір знецінюванням того, що здобувається величезною ціною!
Пока, Володічка!
Героям Слава!
Хлопчики, бережіть себе!
Ірина Менжерес 29 лютого: Володимир Голубничий, Честь знати тебе! Ти був прикладом принциповості , мужності, боротьби 
Maryana Mykolaychuk:
Слава і честь, дорогий Героє, воїне, офіцере, друже Володимир Голубничий !
Я не знаю навіщо нам в житті даються ті, чи інші люди. Іноді ми помилково сприймаємо, що для чогось тривалого…З тобою ми знались недовго, але це було щось настільки справжнє, чим варто дорожити. Такі стосунки змінюють навзаєм. Ось кілька твоїх уроків:
1) поважати чоловіка, не розчинятись в ньому, але пропускати на крок вперед і дозволяти відчути себе чоловіком. Бо жінки творять чоловіків
2) пам’ятати про стіни в своїх головах, створені вихованням, цензурою. Переростати їх, гнучко з ними обходитись, зважаючи на обставини
3) цінувати життя, його миті, бо скільки там того життя
4) цінувати родину, не шкодувати часу на них, навіть на допомогу дітям з уроками, коли сам на передовій
5) не давати порожніх обіцянок і не кидатися важливими словами мимоволі
6) не бути байдужим і “хатою скраю”, боротись, а там видно буде. І контролювати владу
7) не ділити Україну на Схід в Захід, бо це підігравання ворогу
8 ) бути вірним собі і послідовним
9) завжди з гумором і оптимізмом дивитись на життя!
Твоє: “ми пішли…ти ж за мене молишся” практично щовечора і “ми вже повернулись…сьогодні було легше…” щоранку, а потім неймовірні деталі пережитого вперемішку з жартами та самоіронією – давало приклад стійкості, мужності, винахідливості, лідерства, турботи про побратимів.
Тільки тієї ночі 19.02 на Авдіївському напрямку, коли було найпекельніше пекло і ти (не сидів на ксп, хоча міг би) не добіг до наступного окопу, бо треба було пильнувати своїх, і ворожий осколок обірвав життя, наче щось в душі обірвалось…Відчувалось, але вперто не вірилось…
Священик на похороні дуже гарно сказав, що тепер нам за твоїм прикладом треба взяти в руки зброю: любов до ближнього, самопожертву і сміливість робити кожен на своєму місці те, до чого покликаний!
Спочивай в мирі! Ми продовжимо за тебе тут, а колись побачимось там!
Попередні новини:
На війні під Авдіївкою загинув активіст Володимир Голубничий
