Шановні інвестори і майбутні сусіди!

30 серпня цього року був день міста Донецька, а 12 вересня був день міста Луганська. Серед наших інвесторів є кілька сотень вимушених переселенців з Донецької і Луганської області, які вже один раз втратили все, що мали.

Вони не зверталися по допомогу, не просили надати їм житло безкоштовно. Вони заробили і вкладали все, що мали в омріяне житло в ЖК “Еврика”, “Патріотика” та “Патріотика на озерах”.

Серед нас є інвестори-переселенці, які кілька років захищали територію Донецької, Луганської області у лавах добровольчих батальйонів або ЗСУ, вкладаючи всі свої АТОшні гроші в омріяне житло. Історія родини переселенців та учасника АТО: https://investors.in.ua/arkada-investors-stories-1-24-07-2020/

Серед нас є і інвестори-переселенці, які виховують професійних сильних спортсменів. Їх діти представляють Україну на високому рівні на міжнародних змаганнях з фігурного катання. Вони, попри всі складнощі та перепони, виховують спортивних чемпіонів, які прославляють Україну та приносять країні медалі. Історія про родину спортсменів, які залишилися без дому:https://investors.in.ua/arkada-investors-stories-the-story-of-sportsmen-24-08-2020/

Є молода родина з Донецьку, якій довелося починати життя з чистого листа: https://investors.in.ua/arkada-investors-story-4-04-09-2020/

Побажаємо їм якнайшвидше отримати ключі від профінансованих ними квартир та нарешті мати своє власне гніздечко в столиці.

Інвесторка – переселенка і активна учасниця протестів об’єднання інвесторів: “Наші інвестори з числа вимушено переміщених осіб долучаються до привітань з днем міста та передають вам всім “привіт”! Вони раді поділитися з вами частинкою свого колишнього мирного і щасливого життя, своїми фото, на яких вони ще не були “переселенцями” та “інвесторами”.Ці люди точно знають, що щастя полягає зовсім не у квадратних метрах і далеко не в матеріальних цінностях. Головне – це життя і здоров’я, поруч рідні і впевненість, що завтра настане. Коли, відводячи дитину в садочок або в школу, не потрібно прислухатися до шуму на вулиці, щоб не пропустити сирени тривоги. Коли, лягаючи спати, не перевіряєш сумку з документами і не кладеш поряд з собою в ліжко пляшку води та захисну протипилову маску. Коли нема війни, натомість є світло, вода і зв’язок, “когда не ждёшь, что к тебе прилетит“.

Нас не зламати. Всі ми багато чого вже пережили в рідній країні. Не важливо переселенець ти чи корінний киянин, у кожного з нас є своя сумна історія – “справа в тому, що у мене немає дому”. Але ми навчені бачити добро щомиті, ми вміємо зосереджуватися на головному. Ми досягнемо цілі і будемо жити у власних квартирах!”